Новомиргород — дивовижне місто, що поєднало в собі культуру Польщі, Сербії, Росії та України. Місто, що стало батьківщиною князя Оболєнського, керівника північного общини декабристів, та засновника династії Бродських — Ізраїля Бродського. Новомиргород виник у 1740 р., З 1752 по 1764 рр. воно стало столицею Нової Сербії, містом, куди приїздили серби для подальшої служби у військах Катерини ІІ. Так місто перетворилось на оборонний пункт, що мав затримувати напади кримських татар на шляху до Росії.
Фото з сайту uk.wikipedia.org
Західну частину Новомиргородаа досі називають Чорногорією через те, що тут колись проживали чорногорці з Османської імперії. Північна частина отримала назву Гуляйполь, який, за історичними записами, з’явився тут задовго до заснування Новомиргороду. Тут знаходилась Польська кордонна застава. Тому архітектура цієї частини сучасного Новомиргороду має польське коріння та дещо відрізняється від західної частини міста. Тривалий час обидві частини відносились до різних областей України. Лише в 1959 р вони були об’єднані в єдине місто — Новомиргород.
Новомиргород — цікаве історичне місто, де в Златопільській гімназії отримували освіту Володимир Винниченко, композитор Борис Лятошинський, працював поет-неокласик Микола Зеров. Воно вражає красою старовинних пам’яток архітектури та нагадує сучасникам, наскільки неординарні та цікаві є в Україні місця.