Покинуті міста та села України, від яких мурахи по шкірі

З кожним роком зменшується не лише кількість населення України, але й колись затишних та розвинених міст та сіл. Лише за останні 30 років в країні офіційно припинили своє існування понад 600 населених пунктів. Щодо незареєстрованих сіл та селищ, то їх кількість може бути не менш вражаючою. Чисельність зниклих населених пунктів постійно зростає через демографічні, економічні та екологічні проблеми. Побачити такі села можна в кожній області. Отже, пропонуємо невеличкий перелік найбільш вражаючих покинутих міст та сіл України, від яких мурахи по шкірі.

«Мертві» села Ченігівщини

Вам доводилось дивитись фільми жахів, в яких люди опиняються у безлюдних містах? Саме у таке місце перетворилось селище Хаїха, де вже 20 років ніхто не живе. Населений пункт вимер після виїзду останнього мешканця у 2001 р. Молодь поїхала на заробітки в більш розвинені міста у пошуках роботи та можливості проживання у сприятливих умовах. Люди похилого віку або ж дожили тут останні роки, або ж поїхали до своїх родичів. Ось так, рік за роком, невеличке селище Чернігівської області перетворилось на безлюдне та занедбане місце.

Ще гірша участь торкнулась селища Василівка. Його вже не знайдеш  на мапі та не побачиш на власні очі, оскільки воно перетворилось на переоране поле. Старі будівлі зруйнували та зрівняли із землею, на якій тепер височіють врожаї соняшника та пшениці.

В Чернігівській області багато подібних «мерців». Наприклад, про існування селища Лозове свідчить тільки один уцілілий колодязь, а безлюдне селище Барвинівка має лише єдиного прописаного живого жителя.

Жертви Чорнобильської катастрофи

Про місто Прип’ять відомо всім. Воно ніби завмерло та дійсно є кадром фільму жахів, коли в одну мить зникає все людство. Покинуті речі жителів ще досі лежать на асфальті, через облущену та вигорілу фарбу залізних дитячих майданчиків вже проступає іржа, а висотні бетонні будинки давно не чули людських голосів. Все цінне вже розкрадено, лише дріб’язкові речі власників можуть нагадати про щасливі роки жителів Чорнобильської області.

Побачити справжній стан речей, відчути цю атмосферу жаху та катастрофи може кожний охочий, бо, незважаючи на підвищений рівень радіації, до покинутих міст Чорнобильської області організовують екскурсії автобусом та навіть літаками.

Залишила свій смертельний слід Чорнобильська катастрофа і на селище Поліське, яке знаходиться в 50 км від Чорнобиля. Розвинений районний центр, який мінімум тричі намагались відновити за рахунок дезактивації. Проте ані зріз поверхневого ґрунту, ані перебудова будинків, укладення нового водогону та газопроводу — не дали своїх результатів. Рівень радіації після нетривалого падіння зростав знову і знову.  Жителів не випускали… Лише з 1993 р. мешканцям Поліського дозволили покинути домівки. Вже в 1999 р. селище просто зникло з переліку населених пунктів. Хоча, ходять чутки, що тут ще досі проживає декілька мешканців, які не захотіли лишати рідні домівки.

Смертельна краса Хмельниччини

Вам доводилось чути про дивовижно гарне місце під назвою Бакота? Саме таку назву мало селище на Хмельниччині, де проживало близько 2500 чол. Територія селища займала близько 10 га, які були повністю затоплені через будівництво ГЕС. Звісно, жителів завчасно було виселлено. Їм доводилось не просто залишати рідні місця, а й руйнувати власні оселі. За руйнування власної домівки держава компенсувала 20% від її вартості. Цинічно, але такими були реалії 80-х рр. минулого століття. Нині територія селища повністю затоплена водою. Утворене величезне озеро вражає своїми розмірами та глибиною. Навколо повиростали дерева і кущі, люди приїжджають сюди заради короткотривалого відпочинку і лише занедбана вивіска на автобусній зупинці нагадує, що на дні гарного озера затоплені домівки.

«Солодка смерть» Цукроварів

Годі й уявити, що за 18 років процвітаюче селище з населенням 6000 чол. всього за декілька років припинить своє існування. Історія населеного пункту Цукроварів розпочалась із появою в 1986 р. третього за обсягами виробництва в колишньому СРСР цукрового заводу. Навколо нього було побудовано 10 багатоповерхівок, школу, дитячий садок, магазин, пожежне депо, магазин — все необхідне для повноцінного проживання мешканців. Проте припинення роботи заводу залишило без роботи все населення Цукроварів. Люди були вимушені шукати долі в інших селищах та містах. Так, за лічені роки, населення селища зменшилось до 100 чоловік. Будівлі стоять пустими та занедбаними. Їх зовнішній вигляд настільки страшний, що їх використовували у якості декорацій для зйомок фільму про трагедію у східній Україні — Іловайський котел.

Люди, що досі мешкають у містечку, залишені без водо-, тепло- та газопостачання. Вони вимушені самотужки шукати дрова та носити воду з криниці, щоб забезпечити себе мінімумом необхідного для існування.

На жаль, перелік покинутих сіл та міст України, зруйнованих природою, а згодом стертих з мап, — збільшується кожного року. Проте навіть цю ситуацію можна змінити, якщо направити державні кошти на відбудування та розвиток невеличких, проте перспективних українських населених пунктів.